Неділя, 25.02.2018, 19:40
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Блог | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Травень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 97
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
ЧЕРКАСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА
Головна » 2010 » Травень » 25 » Iнтерв'ю заступника голови правлiння В.Т. Могилея
10:12
Iнтерв'ю заступника голови правлiння В.Т. Могилея
Через перекупників не наповнюється бюджет і страждає якість продуктів

Селянам, котрі хочуть самі торгувати на базарі, як правило, доводиться тулитися прямо на землі

Та разом із тим, перекупництво дає роботу сотням черкаських водіїв, вантажників і продавців 55-річний черкащанин Федір Крижанівський займається перекупництвом уже 15 років поспіль. Хоча сам чоловік себе перекупником не вважає, а називає приватним підприємцем, котрий тяжко та офіційно заробляє свої гроші на закупівлі в селян свиней і продажу м’яса на ринках обласного центру.
– Я офіційно оформлений як приватний підприємець і всі податки вчасно сплачую, – говорить Федір Васильович. – Причому робота в мене не легша ніж в інших, навіть навпаки. Коли ми з дружиною починали свій бізнес, то працювали й удень, і вночі. Увечері купували в селян свиней, уночі їх різали, вранці проходили всі необхідні перевірки, а вдень продавали на базарі. Наступного вечора знову те саме – і так щодня. Селяни, в яких ми купуємо худобу, продавати її на ринках не мають ні часу, ні досвіду. Тож, мають бути і ті, хто вигодовує скотину, і ті, хто її потім продає. Та й селянам це вигідно, адже ми приїхали під саму хату, купили свиню, а їм ніякої мороки. Ми ж маємо чимало клопоту й затрат: треба не тільки розділити тушу, а й попечатати м’ясо перед продажем, тобто, пройти його перевірку, заплатити за бензин, місце на базарі – близько 1700 гривень у місяць, податки заплатити. А іноді, буває, що й у дурні пошиєшся, якщо м’ясо не продаси вчасно.
До кризи Федір Васильович перепродував по 2 свині в день, нині – по 2 в тиждень. Причому, якщо раніше купував у селян великих свиней, щоб м’яса й сала було більше, то зараз бере середніх, щоб устигнути їх продати.
– Купуємо в середньому по 13 гривень за кілограм, – розповідає Федір Васильович. – Ну, а продаємо, як усі. Раніше це був вигідний бізнес, нині на ньому хіба що на життя заробиш.
Сьогодні на Черкащині перепродують абсолютно все: від горіхів і зелені, до молока та овочів. Закуповують продукти перекупники або на оптових базах, або (що частіше) у селян.
– У мене перекупники скуповують зелень, як тільки я на базар ступлю, – каже пенсіонерка Ніна з Хацьок Черкаського району. – Сьогодні, приміром, відразу 20 пучків часнику забрали по гривні, а перепродують, бачила, по дві. А мені яка різниця? Головне – свою зелень продати, а хто її купить, то мені байдуже.
На Центральному ринку в обласному центрі таких селян, як пані Ніна, дуже мало. Річ у тім, що вони просто не встигають дійти до базару: перекупники зустрічають їх іще біля автобуса й забирають усе, що ті привезли: зелень, овочі, яйця, курей, квасолю. Селяни кажуть, що їм так навіть краще, бо не треба цілий день на базарі стояти. Продати ж свій товар за більшою ціною, такою, яку ставлять перекупники, селя-ни теж не можуть. Вони торгують у тій частині Центра-льного ринку, на яку пересічні покупці рідко заходять.
– А ви подивіться на цю торгівлю – хіба це базар? –обурюється продавець вирощених у власній теплиці огірків Микола із Вергунів Черкаського району. – Усі один в одного на головах, продукти більше ніде викласти, як на землі. Заможні покупці на цей базар і не зайдуть: з підлоги не купу-ватимуть. Зате з нас тут беруть усього дві гривні за місце, а в другій, цивілізованій, частині базару – 45 гривень за квадратний метр. Звісно, ми там не потягнемо торгувати. От і спродуємося перекупникам. Але я не проти – перекупники диктують і тримають ціни на базарі. Вони були, є і будуть, допоки є самі базари.
Окрім селян, перекупники закуповують свій товар і на оптових базах, куди продукти привозять із Півдня та з-за кордону.
– Я перепродую овочі з оптової бази вже 15 років, – розповідає колишня вихователька з Черкас 55-річна Світлана. – І це, скажу вам, не настільки вигідно, як здає-ться. Націнка на овочах – 10 –15 відсотків, а треба заплатити за місце на ринку, за склад, вантажнику. Виходить близько півтори тисячі в місяць.
Перекупництво дає роботу сотням черкаських водіїв, вантажників, забійників і продавців. Та разом із тим, воно, за словами заступника голови правління Облспоживспілки Володи-мира Могилея, негативно впливає на життя самих черкащан. По-перше, перекупники не дають змоги споживачам придбати товари за реальними цінами. Відтак черкащани, оплачуючи націнку, яку встановлюють перекупники, практично випла-чують їм заробітну плату.
– Саме через переку-пництво наш бюджет недоотримує величезні кошти, – розповідає Володимир Тимофійович. – Адже перекупники, котрі їздять по селянських дворах і скупо-вують усе, що там знайдуть, не сплачують за свою діяльність і прибутки жодних податків. Та чи не найбільша загроза перекупництва – це відсутність жодної перевірки продуктів, які скуповують, як ми їх називаємо, дикі чи тіньові покупці. Ніхто ж не перевіряє, якого року насіння чи горіхи вони перепродують. Або скільки до моменту продажу в них пролежали ті яйця. Що вже говорити про стихійне перекупництво, коли дикі покупці без жодного фаху, санітарних книжок і документів скуповують, приміром, м’ясо і пере-продують його не на ринку, де є лабораторії, а прямо з машини.
Останнім і не менш суттєвим недоліком перекупництва є те, що при ньому зовсім не враховуються інтереси селян. З одного боку, селянину нібито й вигідно, що до нього прямо додому приїжджають покупці й на будь-який товар є попит. При цьому, йому не потрібно пред’являти жодних документів. Натомість під час прийому продуктів у заготівельних коопераціях із селян вимагають довідку встановленої форми із сільської ради, де зазначено, скільки в того селянина землі, насаджених дерев, овочів, який урожай він має та скільки худоби вигодовує. Але з іншого боку – селянин не отримує від перекупників справедливої оплати, тієї, яку б хотів.
– Дійшло вже навіть до того, – веде далі Володимир Тимофійович, – що перекупники, коли приїжджають за свинею, то вираховують її вагу за встановленою формулою. Спочатку обмірюють свиню лінійкою, потім розрахунково виводять вагу. Насправді, вага тварини за цією формулою виходить менша на 10-15 кілограмів. Але переважити ніде, бо великі ваги є тільки в сільськогосподарських підприємствах, а вони є далеко не в кожному селі.
Тож, перекупництво, за словами пана Могилея, не тільки великий тіньовий бізнес, через який бюджет недоотримує мільйони податків, але й серйозна загроза для споживачів і приниження селян, праця яких так мізерно оцінюється перекупниками.
– Але вихід із цієї ситуації є, – вважає Володимир Тимофійович. – Його не раз обговорювали і в попередньому уряді, і до того. Але до справи діло не дійшло. На мою думку, доцільно створити в кожному населеному пункті кооперативні підприємства, де продукти від селян прийматимуть за нормальними цінами спе-ціально підготовлені фахівці, котрі знають, де безпечна та якісна продукція, а від якої краще відмовитися, а також практично допомагатимуть селянам вирощувати ті городину та домашню худобу, які мають найбільший попит.


Четвер, 20 травня 2010

 http://www.novadoba.info/consumer/1194-cherez-perekupnykiv-ne-napovnjujetsja-bjudzhet-i-strazhdaje-jakist-produktiv

Переглядів: 319 | Додав: kooposs | Рейтинг: 5.0/1
Copyright MyCorp © 2018